Поняття «резилієнс» (англ. resilience) увійшло до наук про людину з механіки, де
означає фізичну здатність матеріалу «повертатись у вихідний стан».
«Резилієнс» перекладають як
стресостійкість, життєстійкість, життєздатність, стійкість до травми, емоційна стійкість.Також
вживається такий український переклад поняття «резилієнс», як «пружність», зокрема
«психологічна пружність».
За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), резилієнс – це
здатність відносно добре осилювати важкі ситуації, наповнюватись особистими
ресурсами.
Поняття «резилієнс» пов’язане з поняттям «благополуччя», яке вказує на стан, що
характеризується задоволенням біологічних, матеріальних, соціальних, духовних,
культурних, ментальних та емоційних потреб і дозволяє людині добре почуватися та
функціонувати. Поєднання цих факторів відповідає трьом важливим складовим
благополуччя – безпеці, участі та розвитку. Резилієнс розглядається як здатність організму, особи чи соціальної групи зберігати
рівновагу, певну стабільність у складній ситуації, ефективно розв’язувати не лише
завдання з адаптації до умов, які змінюються, але й завдання з розвитку.
